|
для учнів початкової школи
(по 35 год. – для кожного класу)
Автор – кандидат фіз.-мат. наук,
вчитель вищої категорії, психолог
Гісь Ольга Михайлівна
(науковий співробітник. ІППММ НАН України,
викладач логіки і психології).
Минуле століття називають віком інформаційного вибуху та науково-технічної революції. І не дивно, адже кожні 10 років відкриття подвоюються. Нові комп'ютерні технології, Інтернет, різноманітні види зв’язку, лавина друкованої інформації… Уміння орієнтуватися і давати собі раду в цих інформаційних потоках є нагальною потребою не лише дорослих а, передусім, дітей. Тому природно постає запитання: чого слід навчати дітей у школах, щоб вони виходили підготованими до такого швидкого темпу життя, тим паче, що отримані знання дуже швидко стають застарілі, з'являються нові спеціальності, і достеменно невідомо, які саме навички та вміння будуть потрібні людям у ХХІ столітті.
Провідні учені та педагоги світу стверджують, що значно важливіше навчити дитину вчитись, аніж надати їй певний обсяг знань. Широка обізнаність ще не свідчить про великий розум. Людину, яка багато знає, можна радше назвати інтелектуальною, а от розумною ту, яка вміє мислити, вміє продукувати ідеї. Власне такі люди є національним багатством кожної країни. Тому у багатьох розвинутих країнах світу навіть створюють національні програми з розвитку так званого продуктивного мислення дітей та розкриття їх творчих здібностей.
Що ж таке продуктивне мислення і як його розвивати?
Якщо дитині надто все пояснювати, не давати можливості знаходити істину самостійно, то у кращому випадку можна їй розвинути так зване репродуктивне (відтворююче) мислення. Рівень нашої шкільної освіти перебуває на досить високому рівні, українські школярі демонструють загалом ґрунтовні знання і за рівнем обізнаності часто випереджають своїх закордонних ровесників, проте значна кількість відомих педагогів звертають увагу на репродуктивний характер сучасної освіти. На їх думку, загальноосвітні навчальні програми націлені загалом на засвоєння певного обсягу знань, діти отримують готові знання. При цьому губиться самостійний, творчий підхід до навчання. При такому підході до навчання у дітей можуть виникати проблеми, коли життя їх ставить у ситуацію, де треба знайти принципово нову ідею, коли вивчені відомі підходи до розв'язання не дають жодного результату. Як же ж розвинути мислення дітей так, щоб воно було продуктивним, творчим?
Освітній процес не стоїть на місці. В даний час ідуть пошуки нових, більш ефективних форм навчання. І в першу чергу пошуки нового ідуть у напрямку розширення творчих можливостей дитини, розкриття її особистості та розвитку її продуктивного мислення.
З’ясовано, що продуктивне мислення розвивається тоді, коли дитина розв’язує нестандартні завдання, коли шукає нові підходи до стандартних, коли самостійно освоює навколишній світ.
Завдання полягає в тому, щоб навчити дітей мислити, використати ті багаті можливості, які дала їм природа, про існування яких вони часто і не підозрюють. Розвивати мислення дитини та її творчі здібності потрібно якомога раніше, починаючи хоча б з п'ятирічного віку.
Дошкільний і молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для розвитку пізнавальної сфери у дітей. Інтелект та вміння мислити – важлива складова розвитку особистості, тому необхідно якнайтісніше поєднувати засвоєння знань з розумовим розвитком учнів. Навчання веде за собою розвиток, тобто має йти попереду, воно джерело розвитку. Це означає, що навчання повинно вимагати таких розумових здібностей, які ще не повністю сформовані. Навчання не повинно бути надто легким, оскільки труднощі – відправні точки мислення. Якщо все дитині "розжувати", то вона втратить інтерес до навчання. Психологи і педагоги покликані вчити дитину так, щоб навчання було розвиваючим. Не будь-яке навчання сприяє розумовому розвитку. Якщо дитині лише повідомляти цифри і факти, наукові визначення, то навряд чи ця дитина сформується як творча особистість. Наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезного напруження всієї активності її власної думки.
Максимум діяльності учнів, мінімум діяльності вчителя, опора на почуття та емоції: здивування, зацікавленість, ініціатива, творчий пошук, задоволення від процесу мислення, самостійність, пошук нових шляхів розв'язку, допитливість, кмітливість – ось ті наріжні камені, на яких базується продуктивне мислення дитини.
У літературі вже давно зафіксовано той факт, що справжня самоосвіта й нові творчі ідеї приходять в процесі розв'язування складних задач, у ході так званої евристичної діяльності. Таке вправляння передбачає подолання звичного стандартного способу мислення.
В багатьох працях показано, що творчі здібності, у крайньому випадку ті, які розуміються як дивергентне (багатоваріантне) мислення, тренуються і є більш податливі навчанню, ніж вважалось раніше. Тому питання виховання і виявлення людей, що мислять творчо повинно розглядатись як важливе державне завдання. Для цього необхідно зрозуміти природу продуктивного мислення, з'ясувати критерії його оцінки та розробити відповідні програми, які б давали змогу стимулювати та розвивати його.
Відомо, що за розвиток логічного мислення відповідає ліва півкуля мозку, а за творче (евристичне) – права. Основні характеристики мислення при активізації лівої півкулі – послідовність, лінійність, логічність, аналітичність. Для мислення по правій півкулі характерні глобальність, цілісність, синхронність, нелінійність, інтуїтивність.
Логіка веде до строгості й обгрунтованості кожного кроку, сприяє розвитку критичності розуму, але сама собою, очевидно, не приводить до продуктивного творчого мислення. Без сумніву, для успішного розв'язання завдання потрібні знання, які певним чином пов'язані між собою. Але для творчого мислення цього мало. Було виявлено, що вагомим чинником творчості є гнучкість інтелекту, вміння легко генерувати ідеї, мислити асоціативно, вміння переформульовувати задачу, залучення аналогій з тієї ж та інших галузей знань, нове комбінування старих знань, вміння виділяти найсуттєвіше, функціональна нефіксованість та дивергентність мислення.
Не секрет, що шкільний компонент зорієнтований загалом на розвиток лівої півкулі. Формування творчо орієнтованої особистості з нестандартними підходами до розв'язання проблем і самостійністю суджень вимагає цілеспрямованого розвитку як логічної складової мислення, так і творчої, яка базується на першій як на міцному фундаменті. Для гармонійного розвитку особистості потрібна інтеграція півкуль.
Світ є цілісним. Саме тому багато відкриттів відбуваються зараз на стику наук, саме тому освітяни зараз ставлять питання впровадження так званих інтегрованих курсів у школах.
У сучаснiй школi вмiння мислити формується у школярiв певним чином стихiйно і немає предмета, який би цiлеспрямовано навчав дiтей мислити, мислити як логічно, так і творчо, нестандартно, активізуючи тим самим обидві півкулі мозку. З огляду на це пропонується навчальна програма з логіки та евристичного мислення, яка розроблена на стику логіки, математики та психології. Це є спроба на принципі інтеграції формувати мислення дітей.
Програма орієнтована на розвиток основних аспектів розумової діяльності і має на меті стимулювати мислення дітей, навчити їх основних операцій та прийомів мислення, закласти основи логічного, комбінаторного та операційного мислення, розвинути кмітливість, просторову уяву, пам'ять та увагу.
Програма враховує розвиток основних аспектів мислення як на вербальному, так і невербальному рівні. На даний курс покладаються завдання формувати у дітей здатність до аналізу та синтезу, абстрагування та конкретизації, вміння класифікувати та узагальнювати, порівнювати та виділяти суттєве, мислити за аналогією, бачити відмінності та закономірності, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, а також вміння мислити асоціативно та шукати нестандартні підходи до розв'язання задач. На інтуїтивному та процедурному рівнях діти отримають початкові уявлення про такі фундаментальні наукові поняття, як симетрія, парність, інваріантність, відображення, правильна стратегія. Сформовані під час занять навички мислительної діяльності допомагатимуть дітям у свідомому засвоєнні предметів шкільної програми.
У програмі збережено принцип спіральності та циклічності.
Важливою особливістю програми є те, що вона базується на досягненнях сучасної психології. Багато вправ готують учнів до виконання тестових завдань, які, як відомо, активно використовуються в багатьох розвинутих країнах світу. Подiбнi завдання часто трапляються в мiжнародних тестах SAT, GRE, які є тестами на рiвень iнтелекту, i використовуються під час прийому на роботу, при вступi на навчання.
Цей курс впроваджувався як експериментальний предмет у Львівській загальноосвітній школі першого ступеня «Джерельце» впродовж дев’яти років, а також у інших школах Львова, Києва та інших міст України.
Програма розроблена для дiтей вiком вiд 6 до 10 рокiв. Однак, якщо з дитиною не працювали по даній програмі у цьому віці, то це можна зробити і пізніше, оскільки дана програма є придатною і для середньої школи. Особливо це стосується тем, які поміщені у 3-4 класах. Це підтвердив досвід впровадження даного курсу в 5-6-7 класах приватних гімназій.
Досвід впровадження такого предмета викликав значний ентузіазм у дітей, показав велику зацікавленість з боку батьків, та вчителів інших шкіл.
Порівняльне тестування рівня розумового розвитку дітей, які мали уроки з розвитку мислення та дітей із звичайних класів засвідчило значний прогрес розумових здібностей дітей в експериментальній школі: показники логічного мислення вищі майже вдвічі; показники евристичного мислення – майже у 5 разів.
Узагальнення досвіду такої роботи вилилося в написання навчального посібника з розвитку логічного та творчого мислення для учнів 1 - 4 класів "В Країні Міркувань" авторів Гісь Ольги та Яцківа Олеся, а також серії навчально-методичних посібників “Планета Міркувань” (частина 1, 2, 3) автора Гісь Ольги.
У посібниках зібрано як логічні, так і нестандартні евристичні завдання, вправи та головоломки, які стимулюють роботу мислення, пробуджують творчий пошук, дарують дітям радість здогадки.
Важливою відмінністю розроблених посібників від інших видань є їхня систематика. В них нема випадкового набору задач, вправ, ігор. Усі завдання систематизовані за типами і за рівнем складності відповідно до ідей, що в них закладені, або щодо методів розв'язування. Кожний тип завдань скерований на розвиток того чи іншого вміння та розумової якості. Посібники містять додатки, у яких, на допомогу педагогу, подано розв'язки та основні принципові ідеї.
У посібниках містяться кращі вітчизняні задачі, завдання з Інтернету, а також значна кількість авторських завдань. У багатьох завданнях використовуються цікаві сюжети з улюбленими казковими героями, що служить позитивним емоційним фоном і сприяє кращому засвоєнню матеріалу.
Як основний метод стимулювання самостійного, евристичного, творчого мислення є максимальна самостійність учня. На уроках не варта одразу пояснювати хід розв'язку завдань, навіть якщо вони зовсім незвичні, а пропонувати дітям самим знайти спосіб розв'язування завдань нового типу. Уроки краще проводити в ігровій формі у вигляді як індивідуальної, так і групової роботи.
Даний предмет спрямований на розвиток дитини, особистісно зорієнтований, допомагає зорієнтуватись у навколишньому житті. Програма складена так, що викладати цей предмет може вчитель молодших класів (у 1-2 класах вчителя молодших класів може замінити психолог, а у 3-4 класах – вчитель математики).
Завдання до всіх тем програми, окрім тих, що помічені знаком “*”, можна знайти у посібниках. Теми, позначені знаком “+” є у посібнику, але можуть вважатись додатковими в залежності від кількості годин, відведених на даний предмет. Розподіл годин у програмі є орієнтовний. Вчитель може корегувати кількість годин на кожну тему та вводити додаткові теми, орієнтуючись на рівень підготовки дітей, степеня засвоєння матеріалу чи своєї власної підготовки та досвіду.
Для проведення теми "Просторова уява. Гра Танграм." (1-2-3 класи) розроблено та виготовлено з пластмаси ігровий комплект, що містить два комплекти гри і 50 карт із зображеннями, які потрібно скласти. Комплект цієї гри продається як додаток до посібника, але може бути придбаний і використаний не залежно від нього.
|
